ВЕЧІР 
Прекрасний вечір,
Земля покрита пеленою.
І тиха ніч,
Крадеться слідом за тобою.
Солодкий сон,
До тебе стукає в віконце.
"Лягай, поспи!"
Бо завтра знову встане сонце.
Зійде зоря,
Знов промінь вранішній засяє.
І день новий,
Тебе про мрії запитає.
Ніякий смуток,
Тобі вже більше не завадить.
І добра доля,
Ласкаво знову нас погладить.
02.07.2000. Poznan’.
Питає сонечко у місяця із неба:
"Ти маєш все, чого тобі ще треба?
Ти маєш височінь, зірки то твої діти.
Ти маєш землю, а на землі є квіти..."
Шепоче місяць: "Сонечко прекрасне,
Але без тебе моє світло згасне.
І буде небо темрявою вкрите,
Без тебе я незможу так світити..."
ВАЛЬС
В очах я бачу пристрасть з смутком - в парі,
Вони кружляють тихо вальс,
І смуток заглядає в очі карі:
"Прости мене, цей вечір не для нас…"
В душі кричу: "Залишся на хвилину,
жадаю мила я твого тепла..."
А за вікном, вилизують краплини,
Холодний сум прозорого стікла...
ФАНТАСМАГОРІЯ
Безмежний сон, прозорі краплі миті,
Переплелися єством в небуття.
Немов вісон, коштовностями вкритий,
Прикрашене любов’ю майбуття.
Мов три світи з’єднавши воєдино,
Спливає час…, немає вороття.
Ріка життя вирує безупинно,
Наповнюючи пристрастю життя.
МИНУЛЕ І СЬОГОДЕННЯ
Розсаджуючи квіти небосхилом.
Тепер живу, та кольори сховались,
І затягнуло небо сизим пилом.
Я плив колись, і річка вирувала,
Ласкаво пестила і лоскотала тіло.
Тепер пливу, але вода пропала,
І моє русло долі, обміліло.
Творив колись, і серце променіло,
І вигравало райдугою в барвах.
Тепер творю, та світло потьмяніло,
Все навкруги змішалось в сірих фарбах.
Любив колись, любов була гаряча,
Віддав я душу, і жаліть не стану.
Тепер люблю… та серце чомусь плаче,
зализуючи сном глибоку рану.
Колись я спав, та зранку прокидався,
І втілював в життя шалені мрії.
Тепер я сплю, та сон в життя пробрався,
І тільки животіють ще надії…
30.07.2010
