Карпати утворюють північно-східну гілку Альпійської складчастої геосинклінальної області Європи. Виділяється ряд великих структурних елементів північно-західного — південно-східного простягання, розділених насувами: Передкарпатський передовий прогин, Зовнішні (Флішеві, або Складчасті Карпати), Внутрішні Карпати, Закарпатський тиловий прогин. Територія в загальному плані знижується з північного заходу на південний схід. Найменші абсолютні висоти (140 м над рівнем моря) приурочені до заплави Дністра біля східного кордону області. Рівнини горбисті, густо порізані долинами річок, з абсолютними висотами 300—400 м. В окремих місцях вони перевищують 400 і навіть 500 м.Найвища точка Івано-Франківщини — в горах Карпатах, якраз на кордоні із Закарпаттям. Це одночасно і найвища вершина України — гора Говерла (2061 м). Розміщена вона в Чорногірському масиві, де вздовж хребта, що розділяє згадані області, є ще три вершини «двотисячниці» (Ребра — 2001 м, Піп Іван (Чорна Гора) – 2022 м (Бербенескул - 2037 м). Більша частина гір "двотисячниці" (Ребра - 2037 м). Більшість частини гір має висоти 1000 - 15000 м над рівнем моря. Територія області лежить у межах двох великих тектонічних структур: південно-західної окраїни Східно-Європейської платформи (Волино-Подільської плити) і Карпатської геосинкліналі. Остання в свою чергу сама має досить складну будову. Перш за все, до її складу входить Передкарпатський крайовий прогин із специфічними Зовнішньою і Внутрішньою зонами, а також складчаста область Українських Карпат. У межах Івано-Франківщини більшість дослідників виділяє у Карпатах Скибову (Зовнішню антиклінальну), (Чорно-гірську (Внутрішню антиклінальну), а також Сухівську, Рахівську і Мармароську зони. Волино-Подільська плита являє собою схил Українського кристалічного щита, її кристалічний фундамент занурений
під потужну товщу (до 3000 м) палеозойських і мезозойських відкладів, що мають нахил пластів усього 1—2 град. Палеозойські породи силуру й дивону, що відслоняються в долині Дністра від Устечка (Тернопільська область) до Городниці, представлені вапняками, сланцями, а молодші — червонобарвними пісковиками. З мезозойських відкладів виходять на поверхню по Дністру юрські породи, але найбільшу товщу утворюють вапняки і мегрелі морського походження крейдового періоду.Рослинність Карпат багата, різноманітна і барвиста. Гордістю і прикрасою гір є ліси. Українські Карпати - єдиний на території України ареал поширення середньоєвропейських лісів. Тут можна зустріти світлі сонячні діброви, тінисті бучини, похмурі величні ялинові та смерекові ліси. Не випадково Східні Карпати називають Лісистими, а південно-східну частину гір - Буковиною. Багаті і карпатські луки. Їх ізумрудні стрічки і поляни пронизують гірську систему від рівнин до вершин з їх знаменитими полонинами.
Видовий склад рослинності надзвичайно різноманітний. Тут росте близько двох тисяч видів вищих рослин. Флора складається в основному з видів середньоєвропейських широколистих лісів, які становлять близько 35% усієї флори. Це бук лісовий, або звичайний, граб звичайний, дуб звичайний і скельний, липа серцелиста, клен, явір; з трав'яних: переліска багаторічна, арум плямистий, астранція велика, білоцвіт весняний та ін. Значну роль у флорі (близько 30%) відіграють тайгові євро-сибірські форми, наприклад, ялина європейська, ялина гірська, смерека біла, яловець сибірський та ін. Помітний вплив елементів аркто-альпійської високогірної флори (18%) - верба трав'яниста і туполиста, дріада восьмипелюсткова, гірчак живородний, осока волосовидна, анемона нарцисоцвіта, нечуйвітер альпійський. На недоступних скелястих обривах розпускаються сріблясті зірочки едельвейса альпійського. Зустрічаються представники понтичної (степової) флори: ковила периста, або волосиста,
костриця борозниста, півники угорські; посланці північно-балканського (гвоздики скупчені, шафран Гейфеля та банатський, омег банатський) і кримсько-кавказького рослинного світу.Більше 2% загального флористичного складу становлять ендемічні види, що ростуть лише в Східних Карпатах. Це рододендрон карпатський - чагарник з шкірястими овальними листочками і ясно-рожевими дрібними квіточками, з яких у Румунії варять напрочуд смачне варення, медунка Філярського, молочай карпатський, щавель карпатський та ін. Крім ендемічних, є цілий ряд рідкісних реліктів, що збереглися від найдавніших епох. Це тис ягідний, кедр європейський, сосна звичайна, модрина польська, бруслина карликова, вудсія ельбська. Сумісне існування і взаємодія представників різних флор зумовили формування різних типів рослинності. Домінуючим типом є лісовий. Дуже поширені також луки. Менше розвинені чагарники, болота і степи. Просторове розміщення їх має строго закономірний характер.
Яблунів (Яблонів, 
пол. Jabłoniów)велике селище міського типу Косівського району Івано-Франківської області, розташоване біля підніжжя Гуцульських бескидів.
пол. Jabłoniów)велике селище міського типу Косівського району Івано-Франківської області, розташоване біля підніжжя Гуцульських бескидів. Розміщене в мальовничій місцевості на берегах річки Лючки біля підніжжя Карпат.
З півночі і півдня до поселень прилягають ліси. Яблунів лежить на межі двох фізико - географічних областей Українських Карпат - Прикарпаттям і гірськими Карпатами. Через селище проходить автомобільна дорога, яка з'єднує Коломию і Косів. Відстань до Косова 17 км. відстань до Коломиї 16 км.
Яблунів, відоме з XVI ст. До 1939 року Яблунів - містечко, в якому урядував повітовий суд, а до1963 року селище було райцентром. Містечкові права надали поселенню в XVIII ст. Потоцькі, дідичі Яблунева. Їх родовий знак "Пилява" став гербом містечка. В містечку відбувалися щороку 6 ярмарків та торговиці кожного четверга. В сусідніх селах Ковалівці, Мишині, Стопчатові (Стовпчатові) в ХІХ і першій половині ХХ ст. на шахтах видобували буре вугілля. Сьогодні Яблунів світле, принадне і впорядковане селище міського типу де проживає 1786 осіб.
Перша історична згадка про селище датована 1602 роком. Галицький і Коломийський староста надав поселенню статус міста. У 1610 році містечко стало власністю магната Матвія Яблоновського і в 1640 році отримало назву Яблонів. У центрі міста була ратуша, де розміщався уряд. Містечко було окремою адміністративно-господарською одиницею і підпорядковувалося Станіславському округу, а з 1811 року — Коломийському округу.
З півночі і півдня до поселень прилягають ліси. Яблунів лежить на межі двох фізико - географічних областей Українських Карпат - Прикарпаттям і гірськими Карпатами. Через селище проходить автомобільна дорога, яка з'єднує Коломию і Косів. Відстань до Косова 17 км. відстань до Коломиї 16 км.
Яблунів, відоме з XVI ст. До 1939 року Яблунів - містечко, в якому урядував повітовий суд, а до1963 року селище було райцентром. Містечкові права надали поселенню в XVIII ст. Потоцькі, дідичі Яблунева. Їх родовий знак "Пилява" став гербом містечка. В містечку відбувалися щороку 6 ярмарків та торговиці кожного четверга. В сусідніх селах Ковалівці, Мишині, Стопчатові (Стовпчатові) в ХІХ і першій половині ХХ ст. на шахтах видобували буре вугілля. Сьогодні Яблунів світле, принадне і впорядковане селище міського типу де проживає 1786 осіб. Перша історична згадка про селище датована 1602 роком. Галицький і Коломийський староста надав поселенню статус міста. У 1610 році містечко стало власністю магната Матвія Яблоновського і в 1640 році отримало назву Яблонів. У центрі міста була ратуша, де розміщався уряд. Містечко було окремою адміністративно-господарською одиницею і підпорядковувалося Станіславському округу, а з 1811 року — Коломийському округу.Село Ковалівка Ковалівської сільської ради розташоване в південній частині Коломийського району, на віддалі 10км від районного центру, міста Коломиї, та на віддалі 75км від обласного центру, міста Івано-Франківськ. Перша писемна згадка – 1670 рік.
Рельєф території населеного пункту, в основному горбистий за винятком її північно-східної частини, де рельєф частково рівнинний. Село є адміністративно-культурним центром Ковалівської сільської ради, який витягнутий з півночі на південь – 2.2км, із заходу на схід – 3.5км. Чисельність населення села Ковалівка складає – 1268 чоловік, і в населеному пункті нараховується – 454 двори. Площа населеного пункту складає 378.2 га. Землі Ковалівської сільської ради знаходяться в південній частині Коломийського району. Південна частина сільської ради межує з землями Стопчатівської сільської ради Косівського району та Мишинської сільської ради Коломийського району. З північної сторони границя земель Ковалівської сільської ради проходить Мишинська сільська рада. Із сходу межа проходить із землями Спаської сільської ради та частково Стопчатівської сільської ради Косівського району.
Рельєф території населеного пункту, в основному горбистий за винятком її північно-східної частини, де рельєф частково рівнинний. Село є адміністративно-культурним центром Ковалівської сільської ради, який витягнутий з півночі на південь – 2.2км, із заходу на схід – 3.5км. Чисельність населення села Ковалівка складає – 1268 чоловік, і в населеному пункті нараховується – 454 двори. Площа населеного пункту складає 378.2 га. Землі Ковалівської сільської ради знаходяться в південній частині Коломийського району. Південна частина сільської ради межує з землями Стопчатівської сільської ради Косівського району та Мишинської сільської ради Коломийського району. З північної сторони границя земель Ковалівської сільської ради проходить Мишинська сільська рада. Із сходу межа проходить із землями Спаської сільської ради та частково Стопчатівської сільської ради Косівського району.
