Розмістіть наш банер на вашій сторінці і напишіть нам в гостьовій книзі.
<a href="//week.ucoz.ua"><img
alt="week.ucoz.ua: Музика.Новини.Природа.Ігри"
src="//week.ucoz.ua/__ucoz.gif" align=""
border="0" width=
"88" height="31"></a>
|
 | |  |
 |
 Карпати утворюють північно-східну гілку Альпійської складчастої геосинклінальної області Європи. Виділяється ряд великих структурних елементів північно-західного — південно-східного простягання, розділених насувами: Передкарпатський передовий прогин, Зовнішні (Флішеві, або Складчасті Карпати), Внутрішні Карпати, Закарпатський тиловий прогин.
Територія в загальному плані знижується з північного заходу на південний схід. Найменші абсолютні висоти (140 м над рівнем моря) приурочені до заплави Дністра біля східного кордону області. Рівнини горбисті, густо порізані долинами річок, з абсолютними висотами 300—400 м. В окремих місцях вони перевищують 400 і навіть 500 м.Найвища точка Івано-Франківщини — в горах Карпатах, якраз на кордоні із Закарпаттям. Це одночасно і найвища вершина України — гора Говерла (2061 м). Розміщена вона в Чорногірському масиві, де вздовж хребта, що розділяє згадані області, є ще три вершини «двотисячниці» (Ребра — 2001 м, Піп Іван (Чорна Гора) – 2022 м (Бербенескул - 2037 м). Більша частина гір "двотисячниці" (Ребра - 2037 м). Більшість частини гір має висоти 1000 - 15000 м над рівнем моря. Територія області лежить у межах двох великих тектонічних структур: південно-західної окраїни Східно-Європейської платформи (Волино-Подільської плити) і Карпатської геосинкліналі. Остання в свою чергу сама має досить складну будову. Перш за все, до її складу входить Передкарпатський крайовий прогин із специфічними Зовнішньою і Внутрішньою зонами, а також складчаста область Українських Карпат. У межах Івано-Франківщини більшість дослідників виділяє у Карпатах Скибову (Зовнішню антиклінальну), (Чорно-гірську (Внутрішню антиклінальну), а також Сухівську, Рахівську і Мармароську зони. Волино-Подільська плита являє собою схил Українського кристалічного щита, її кристалічний фундамент занурений  під потужну товщу (до 3000 м) палеозойських і мезозойських відкладів, що мають нахил пластів усього 1—2 град. Палеозойські породи силуру й дивону, що відслоняються в долині Дністра від Устечка (Тернопільська область) до Городниці, представлені вапняками, сланцями, а молодші — червонобарвними пісковиками. З мезозойських відкладів виходять на поверхню по Дністру юрські породи, але найбільшу товщу утворюють вапняки і мегрелі морського походження крейдового періоду.
Рослинність Карпат багата, різноманітна і барвиста. Гордістю і прикрасою гір є ліси. Українські Карпати - єдиний на території України ареал поширення середньоєвропейських лісів. Тут можна зустріти світлі сонячні діброви, тінисті бучини, похмурі величні ялинові та смерекові ліси. Не випадково Східні Карпати називають Лісистими, а південно-східну частину гір - Буковиною. Багаті і карпатські луки. Їх ізумрудні стрічки і поляни пронизують гірську систему від рівнин до вершин з їх знаменитими полонинами.
Видовий склад рослинності надзвичайно різноманітний. Тут росте близько двох тисяч видів вищих рослин. Флора складається в основному з видів середньоєвропейських широколистих лісів, які становлять близько 35% усієї флори. Це бук лісовий, або звичайний, граб звичайний, дуб звичайний і скельний, липа серцелиста, клен, явір; з трав'яних: переліска багаторічна, арум плямистий, астранція велика, білоцвіт весняний та ін. Значну роль у флорі (близько 30%) відіграють тайгові євро-сибірські форми, наприклад, ялина європейська, ялина гірська, смерека біла, яловець сибірський та ін. Помітний вплив елементів аркто-альпійської високогірної флори (18%) - верба трав'яниста і туполиста, дріада восьмипелюсткова, гірчак живородний, осока волосовидна, анемона нарцисоцвіта, нечуйвітер альпійський. На недоступних скелястих обривах розпускаються сріблясті зірочки едельвейса альпійського. Зустрічаються представники понтичної (степової) флори: ковила периста, або волосиста,  костриця борозниста, півники угорські; посланці північно-балканського (гвоздики скупчені, шафран Гейфеля та банатський, омег банатський) і кримсько-кавказького рослинного світу.
Більше 2% загального флористичного складу становлять ендемічні види, що ростуть лише в Східних Карпатах. Це рододендрон карпатський - чагарник з шкірястими овальними листочками і ясно-рожевими дрібними квіточками, з яких у Румунії варять напрочуд смачне варення, медунка Філярського, молочай карпатський, щавель карпатський та ін. Крім ендемічних, є цілий ряд рідкісних реліктів, що збереглися від найдавніших епох. Це тис ягідний, кедр європейський, сосна звичайна, модрина польська, бруслина карликова, вудсія ельбська. Сумісне існування і взаємодія представників різних флор зумовили формування різних типів рослинності. Домінуючим типом є лісовий. Дуже поширені також луки. Менше розвинені чагарники, болота і степи. Просторове розміщення їх має строго закономірний характер.
Яблунів (Яблонів,  пол. Jabłoniów)велике селище міського типу Косівського району Івано-Франківської області, розташоване біля підніжжя Гуцульських бескидів.
Розміщене в мальовничій місцевості на берегах річки Лючки біля підніжжя Карпат.
З півночі і півдня до поселень прилягають ліси. Яблунів лежить на межі двох фізико - географічних областей Українських Карпат - Прикарпаттям і гірськими Карпатами. Через селище проходить автомобільна дорога, яка з'єднує Коломию і Косів. Відстань до Косова 17 км. відстань до Коломиї 16 км.
 Яблунів, відоме з XVI ст. До 1939 року Яблунів - містечко, в якому урядував повітовий суд, а до1963 року селище було райцентром. Містечкові права надали поселенню в XVIII ст. Потоцькі, дідичі Яблунева. Їх родовий знак "Пилява" став гербом містечка. В містечку відбувалися щороку 6 ярмарків та торговиці кожного четверга. В сусідніх селах Ковалівці, Мишині, Стопчатові (Стовпчатові) в ХІХ і першій половині ХХ ст. на шахтах видобували буре вугілля. Сьогодні Яблунів світле, принадне і впорядковане селище міського типу де проживає 1786 осіб.
 Перша історична згадка про селище датована 1602 роком. Галицький і Коломийський староста надав поселенню статус міста. У 1610 році містечко стало власністю магната Матвія Яблоновського і в 1640 році отримало назву Яблонів. У центрі міста була ратуша, де розміщався уряд. Містечко було окремою адміністративно-господарською одиницею і підпорядковувалося Станіславському округу, а з 1811 року — Коломийському округу.
Село Ковалівка Ковалівської сільської ради розташоване в південній частині Коломийського району, на віддалі 10км від районного центру, міста Коломиї, та на віддалі 75км від обласного центру, міста Івано-Франківськ. Перша писемна згадка – 1670 рік.
Рельєф території населеного пункту, в основному горбистий за винятком її північно-східної частини, де рельєф частково рівнинний. Село є адміністративно-культурним центром Ковалівської сільської ради, який витягнутий з півночі на південь – 2.2км, із заходу на схід – 3.5км. Чисельність населення села Ковалівка складає – 1268 чоловік, і в населеному пункті нараховується – 454 двори. Площа населеного пункту складає 378.2 га. Землі Ковалівської сільської ради знаходяться в південній частині Коломийського району. Південна частина сільської ради межує з землями Стопчатівської сільської ради Косівського району та Мишинської сільської ради Коломийського району. З північної сторони границя земель Ковалівської сільської ради проходить Мишинська сільська рада. Із сходу межа проходить із землями Спаської сільської ради та частково Стопчатівської сільської ради Косівського району.
|  |
 | |  |
|
| Календар | | « Квітень 2024 » | | Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд | | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | | 29 | 30 |
|
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
Пошукова система week.ucoz.ua
|
